Якщо ви впевнені, що новонароджена дитина – це зменшена копія дорослого, то помиляєтесь. Напевно так вважає більшість молодих батьків і тому вони не до кінця уявляють наскільки складний шлях розвитку та удосконалення проходять деякі органи та системи за перші роки життя.
Всі ми знаємо, що 80% інформації з зовнішнього світу отримується візуально, але цей процес набагато складніший, ніж здається. Спочатку око сприймає відображення об’єкту, перетворює його в нервові імпульси, які по зорових нервах передаються до кори головного мозку, а там вже відбувається їх опрацювання, аналіз і формування візуального образу. У новонароджених деякі складові частини зорового аналізатора ще не повністю сформовані. Без сумніву, вам буде цікаво дізнатись, що саме малюк бачить і як розвивається його зорова система в перші місяці життя.
Анатомія ока та особливості зорової системи новонароджених
Орган зору включає в себе очне яблуко з наступними складовими частинами:
- Світлозаломлюючий апарат, який утворюється системою лінз, а саме: рогівкою, кришталиком та скловидним тілом.
- Акомодаційний апарат: райдужка, циліарна область і війчастий поясок. Він відповідає за зміну форми і переломну силу кришталика, а також фокусування зображення на сітківці та пристосування до змін інтенсивності освітлення.
- Світлоприймаючий апарат, представлений сітківкою.
Допоміжні функції виконують повіки, слізний апарат та зорові м’язи. Його основна функція – захист та забезпечення руху очей.
Зорова система немовляти не досконала і щоб стати такою як у дорослих людей вона повинна пройти складний багатоетапний процес розвитку та удосконалення.
Основні відмінності:
- Довжина очного яблука новонародженого менша на 6 мм, ніж у дорослої людини, тобто має коротшу передньозадню вісь. Ця анатомічна особливість пояснює той факт, що всі новонароджені діти мають вроджену далекозорість, тобто малюки погано бачать предмети, що розташовані близько.
- Нерви та м’язи, які відповідають за рух очного яблука, у немовлят сформовані ще не повністю. Їх незрілість пояснює цілком нормальну для перших місяців життя косоокість.
- Рогівка дещо товща, ніж у дорослих, до того ж вона має чітку межу з білковою оболонкою, сильно виступаючи вперед у вигляді валика. Ця фіброзна оболонка очного яблука виконує захисну функцію і є заломлюючим середовищем.
- Розмір рогівки збільшується відносно повільно. В ній відсутні кров’яні судини, тому у дорослих вона абсолютно прозора, на відміну від дітей, які щойно з’явились на світ. Тимчасовий набряк вважається нормою, але якщо він зберігається довше ніж 7 днів це повинно насторожити.
Цікаво, що в перші дні життя новонароджених найбільше приваблює овальна форма предметів, яка нагадує людське обличчя. Також вони добре реагують на рухомі предмети з блискучими елементами.
Кришталик ока – це лінза, яка здатна стискатись та розпрямлятись під час фокусування погляду на предметах, що знаходяться на різних відстанях. Він не має ні кров’яних судин, ні нервових закінчень.
У дітей та дорослих, чий вік не перевищує 30 років, кришталик характеризується хорошою еластичністю і являє собою масу прозорого кольору з напіврідкою консистенцією, яка міститься в капсулі.
У немовлят ця складова частина зорового апарату має ряд особливостей:
- Радіус викривлення передньої та задньої частини майже співпадають, тому кришталик в перші місяці життя має практично круглу форму. З віком його щільність збільшується, він витягується в довжину і його форма починає нагадувати зерно сочевиці.
- Період найбільш інтенсивного росту відбувається протягом першого року життя. Якщо відразу після народження діаметр кришталика малюка складає приблизно 6 мм, то у дітей віком 1 рік цей показник вже буде 7,1 мм.
Райдужна оболонка, що за формою нагадує диск, в центрі якого знаходиться щілина (зіниця), відповідає за адаптацію ока до змін світлових режимів. Чим яскравішим буде освітлення, тим вужча зіниця . Райдужка має забарвлення, яке проявляється через рогівку. Окрас райдужної оболонки залежить від кількості пігменту: колір очей темний, якщо його багато, світлий – при його відсутності. У новонароджених, як правило, пігменту міститься критично мало, тому очі мають блакитний колір. Сама ж оболонка характеризується більш випуклою воронкоподібною формою. З віком райдужка стає товстішою, збагачується пігментом і змінює форму.
Найбільш складною оболонкою по структурі і функціям, що виконуються, є сітківка. Покриваючи всі стінки порожнини ока, вона включає різні види клітин. Найголовніші з них – палички і колбочки, які під впливом світла створюють нервові імпульси та передають їх до нервових клітин. Перші відповідають за чорно-біле зображення, тобто якість зору в сутінках, а також допомагають контролювати простір на периферії, відносно точки фіксації ока. Колбочки визначають якість сприйняття кольорів. Їх максимальна кількість сконцентрована в центральному відділі сітківки, що називається жовтою плямою. Саме в цю точку направляються промені, сфокусовані всіма іншими лінзами ока. Таким чином, ці клітини відіграють виключно важливу роль у сприйнятті об’єктів, які розташовуються в точці фіксації погляду.
Спеціалісти зазначають, що сітківка ока відразу після народження ще не повністю розвинута.
Ще одна особливість зору немовлят, про яку варто згадати – рефлекс кліпання. Спробуйте помахати якимось предметом біля очей малюка. Побачите, він навіть не блимне, а от на яскравий або раптовий потік світла зреагує миттєво. Це пояснюється тим, що після народження зір – не більше, ніж відчуття світла, так як зоровий аналізатор малюка знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Тобто новонароджені здатні реагувати лише на світло без сприйняття та оцінки структури зображення.
