Як влаштоване око новонародженого?
Якщо ви впевнені, що новонароджена дитина – це зменшена копія дорослого, то помиляєтесь. Напевно так вважає більшість молодих батьків і тому вони не до кінця уявляють наскільки складний шлях розвитку та удосконалення проходять деякі органи та системи за перші роки життя. Всі ми знаємо, що 80% інформації з зовнішнього світу отримується візуально, але цей процес набагато складніший, ніж здається. Спочатку око сприймає відображення об’єкту, перетворює його в нервові імпульси, які по зорових нервах передаються до кори головного мозку, а там вже відбувається їх опрацювання, аналіз і формування візуального образу. У новонароджених деякі складові частини зорового аналізатора ще не повністю сформовані. Без сумніву, вам буде цікаво дізнатись, що саме малюк бачить і як розвивається його зорова система в перші місяці життя. Анатомія ока та особливості зорової системи новонароджених Орган зору включає в себе очне яблуко з наступними складовими частинами: Світлозаломлюючий апарат, який утворюється системою лінз, а саме: рогівкою, кришталиком та скловидним тілом. Акомодаційний апарат: райдужка, циліарна область і війчастий поясок. Він відповідає за зміну форми і переломну силу кришталика, а також фокусування зображення на сітківці та пристосування до змін інтенсивності освітлення. Світлоприймаючий апарат, представлений сітківкою. Допоміжні функції виконують повіки, слізний апарат та зорові м’язи. Його основна функція – захист та забезпечення руху очей. Зорова система немовляти не досконала і щоб стати такою як у дорослих людей вона повинна пройти складний багатоетапний процес розвитку та удосконалення. Основні відмінності: Довжина очного яблука новонародженого менша на 6 мм, ніж у дорослої людини, тобто має коротшу передньозадню вісь. Ця анатомічна особливість пояснює той факт, що всі новонароджені діти мають вроджену далекозорість, тобто малюки погано бачать предмети, що розташовані близько. Нерви та м’язи, які відповідають за рух очного яблука, у немовлят сформовані ще не повністю. Їх незрілість пояснює цілком нормальну для перших місяців життя косоокість. Рогівка дещо товща, ніж у дорослих, до того ж вона має чітку межу з білковою оболонкою, сильно виступаючи вперед у вигляді валика. Ця фіброзна оболонка очного яблука виконує захисну функцію і є заломлюючим середовищем. Розмір рогівки збільшується відносно повільно. В ній відсутні кров’яні судини, тому у дорослих вона абсолютно прозора, на відміну від дітей, які щойно з’явились на світ. Тимчасовий набряк вважається нормою, але якщо він зберігається довше ніж 7 днів це повинно насторожити. Цікаво, що в перші дні життя новонароджених найбільше приваблює овальна форма предметів, яка нагадує людське обличчя. Також вони добре реагують на рухомі предмети з блискучими елементами. Кришталик ока – це лінза, яка здатна стискатись та розпрямлятись під час фокусування погляду на предметах, що знаходяться на різних відстанях. Він не має ні кров’яних судин, ні нервових закінчень. У дітей та дорослих, чий вік не перевищує 30 років, кришталик характеризується хорошою еластичністю і являє собою масу прозорого кольору з напіврідкою консистенцією, яка міститься в капсулі. У немовлят ця складова частина зорового апарату має ряд особливостей: Радіус викривлення передньої та задньої частини майже співпадають, тому кришталик в перші місяці життя має практично круглу форму. З віком його щільність збільшується, він витягується в довжину і його форма починає нагадувати зерно сочевиці. Період найбільш інтенсивного росту відбувається протягом першого року життя. Якщо відразу після народження діаметр кришталика малюка складає приблизно 6 мм, то у дітей віком 1 рік цей показник вже буде 7,1 мм. Райдужна оболонка, що за формою нагадує диск, в центрі якого знаходиться щілина (зіниця), відповідає за адаптацію ока до змін світлових режимів. Чим яскравішим буде освітлення, тим вужча зіниця . Райдужка має забарвлення, яке проявляється через рогівку. Окрас райдужної оболонки залежить від кількості пігменту: колір очей темний, якщо його багато, світлий – при його відсутності. У новонароджених, як правило, пігменту міститься критично мало, тому очі мають блакитний колір. Сама ж оболонка характеризується більш випуклою воронкоподібною формою. З віком райдужка стає товстішою, збагачується пігментом і змінює форму. Найбільш складною оболонкою по структурі і функціям, що виконуються, є сітківка. Покриваючи всі стінки порожнини ока, вона включає різні види клітин. Найголовніші з них – палички і колбочки, які під впливом світла створюють нервові імпульси та передають їх до нервових клітин. Перші відповідають за чорно-біле зображення, тобто якість зору в сутінках, а також допомагають контролювати простір на периферії, відносно точки фіксації ока. Колбочки визначають якість сприйняття кольорів. Їх максимальна кількість сконцентрована в центральному відділі сітківки, що називається жовтою плямою. Саме в цю точку направляються промені, сфокусовані всіма іншими лінзами ока. Таким чином, ці клітини відіграють виключно важливу роль у сприйнятті об’єктів, які розташовуються в точці фіксації погляду. Спеціалісти зазначають, що сітківка ока відразу після народження ще не повністю розвинута. Ще одна особливість зору немовлят, про яку варто згадати – рефлекс кліпання. Спробуйте помахати якимось предметом біля очей малюка. Побачите, він навіть не блимне, а от на яскравий або раптовий потік світла зреагує миттєво. Це пояснюється тим, що після народження зір – не більше, ніж відчуття світла, так як зоровий аналізатор малюка знаходиться на початковій стадії свого розвитку. Тобто новонароджені здатні реагувати лише на світло без сприйняття та оцінки структури зображення.