Чи відомо вам, що протягом доби наші очі по-різному сприймають колірну гаму? На світанку та заході сонця, тобто в ті моменти, коли воно частково перебуває за лінією горизонту, світло насичене кольорами червоного спектра. Це відбувається тому, що атмосфера розсіює промені. Що ближче сонце до горизонту, то далі воно від нас і то більше шарів повітря потрібно світлу пройти. Оскільки червоний спектр має найбільшу довжину хвилі, то саме він проникає в досвітній і сутінковий час інтенсивніше за інші. Ось чому будь-який колір у цей період здається трохи червонуватим. Коли ж сонце високо в небі, ми сприймаємо відтінки правильно, тобто так, як ми звикли їх бачити.
Перехід від денного фотопічного до сутінкового скотопічного зору вперше помітив, дослідив і описав чеський фізіолог Ян Евангелісто фон Пуркіньє ще 1825 року. Він зауважив, що за яскравого освітлення більш насиченими видаються кольори із середньою та довгохвильовою частиною спектра – це відтінки зеленого, червоного, жовтого та помаранчевого. У сутінках ці кольори суб’єктивно здаються менш яскравими, поступаючись короткохвильовій частині спектра, до якої входять фіолетовий і синій. Цей ефект отримав назву Пуркіньє – на честь першовідкривача.
Колбочковий і паличковий зір
Визначенням кольору та його яскравості займаються колбочки сітківки ока, проте в сутінках цю роль беруть на себе палички. Такий висновок зробили вчені після проведення тривалих досліджень, хоча до цього вважалося, що палички взагалі не здатні розрізняти кольори. Для підтвердження цієї теорії було побудовано графік поглинання світла.
Чорною пунктирною лінією позначено пігмент паличок. Червоною, зеленою та синьою кривою позначено пігменти колбочок відповідного кольорового спектра. Якщо простежити за кривою родопсину, то можна звернути увагу, що інтенсивність поглинання світла на частоті синього спектра значно вища, ніж інтенсивність поглинання червоного. Іншими словами, палички краще бачать синій, ніж червоний.
Варто звернути увагу, що паличковий сутінковий зір більш чутливий порівняно з колбочковим, якщо довжина хвилі менша за 650 нм. Максимальна чутливість скотопічного зору спостерігається тоді, коли довжина хвилі 500 нм, а мінімальний поріг фотопічного зору відмічено за стимулів із довжиною хвилі 550 нм. Випромінювання, довжина хвилі яких перевищує 650 нм, належать до червоної частини спектра. Таким чином, у сутінках, коли енергії світла недостатньо для активації колбочок, червоні кольори не викликають жодної зорової реакції.
Стає очевидним факт: наша зорова система більш пристосована до сприйняття синьо-фіолетової гами і меншою мірою – червоної.
Оскільки перехід від “колбочкового” до “паличкового” зору відбувається мимоволі, і ми не здатні це контролювати, а палички більш інертні та не можуть похизуватися чіткістю зображення, що передається до мозку, то людям іноді доводиться обманювати природу. Користуючись тим, що палички погано сприймають довгохвильовий спектр, створюється червоне освітлення, що змушує колбочки вмикатися. Таким чином, при створенні червоних сутінків, людина здатна чітко бачити і помічати динаміку. Подібна технологія використовується в підводних кораблях і снайперських прицілах для нічної стрільби.
