Саме завдяки бінокулярному зору ми можемо бачити предмети об’ємними і правильно оцінювати «глибину» світу, що нас оточує. Виділяють кілька бінокулярних ознак перспективи – ознак, що характеризують зір двома очима. До них відносять:
- Різне напруження м’язів очей. Коли ви розглядаєте об’єкт, розміщений вдалині, погляди очей пересікаються на віддаленому об’єкті і оптично їх осі майже паралельні. В цій ситуації м’язи очей розслаблені. Якщо ж ви дивитесь на об’єкт, що знаходиться поблизу, то очі зводяться до центру, шляхом напруження внутрішнього прямого м’яза.
- Різниця між зображеннями, які бачать очі. Через те, що очі знаходяться на деякій відстані одне від одного, зображення, які вони сприймають і передають, різні. І чим ближче розміщений об’єкт, тим з більш різного ракурсу він розглядається.
Насправді перша ознака працює тільки в тримірному світі, тобто в звичних для нас умовах: наприклад, під час прогулянки в парку або ж руху в транспорті. Ця ознака допомагає нам визначити швидкість пересування об’єктів, відстань до них та їх взаємне розміщення. Друга ознака теж справляється з цим завданням, однак її можна імітувати в двомірній площині.
Друга бінокулярна ознака базується на різниці картинок, що передає кожне око. Іншими словами, дві картинки об’єднуються мозком в одну і саме тому ми бачимо об’єм. Спеціалісти навчились створювати об’ємні зображення штучно. Один предмет фотографується 2 рази на так званій міжосьовій відстані. У кожної людини відстань між оптичними осями правого і лівого ока різна, однак вчені знайшли середнє значення, яке підходить всім і становить 60 мм.
Таким чином, мозок отримує дві бажані картинки і ми бачимо об’єм на плоскому зображенні.
