Блог

В людей з короткозорістю ймовірність розвитку глаукоми на 90% вища, ніж у решти. До такого висновку прийшли вчені з Нідерландів. Вони об’єднали результати 11 проведених раніше досліджень, що дало змогу проаналізувати клінічну картину десятків тисяч пацієнтів. Авторам експерименту вдалось підтвердити наявність прямого зв’язку між міопією та відкритокутовою глаукомою, що є найбільш розповсюдженою формою даної хвороби. Вчені підкреслюють: чим вищий ступінь короткозорості, тим вищим буде ризик. Як пов’язана короткозорість з глаукомою В процесі дослідження науковці вияснили, що короткозорість та глаукома часто супроводжують один одного. Це ні в якому разі не означає, що міопія є причиною глаукоми, однак вона, згідно з результатами експерименту, може слугувати попередженням про високу ймовірність розвитку хвороби. Таке небезпечне захворювання як глаукома характеризується пошкодженням зорового нерва, що при відсутності лікування приводить до поступового погіршення, а з часом і повної втрати зору. Ні консервативні, ні хірургічні методи лікування не можуть повністю відновити зір, після його втрати. Проведені дослідження дозволили проаналізувати людей різного віку, етнічної приналежності, з різними супроводжуючими захворюваннями. Як зазначила доктор Барбара Кляйн з університету Вісконсін-Медісон, яка приймала участь в одному з 11 проведених досліджень, загальні результати вийшли скоріше середньо інтуїтивними, які не можна застосувати абсолютно до всіх груп. Тим не менше, вченим вдалось знайти наступну закономірність: пацієнти з прогресуючою короткозорістю найчастіше втрачають зір через не виявлену вчасно відкритокутову глаукому, що пов’язано зі складністю оцінки характеру заглиблення в диску зорового нерву. Трапляються випадки халатного відношення лікарів, які вчасно не діагностують глаукому у людей з міопією. Потрібно пам’ятати: чим вища ступінь короткозорості, тим вищий ризик розвитку глаукоми. Первинна відкритокутова глаукома в міопічному оці може прогресувати досить швидко, в зв’язку с поганим кровообігом і підвищеним тиском в оці. Лікарі радять всім пацієнтам з міопією частіше проходити діагностику в хорошій офтальмологічній клініці. Своєчасне виявлення допоможе провести хірургічне втручання і врятувати від повної втрати зору. Діагностика глаукоми при міопії Група вчених, яка займалась організацією експерименту, відзначила, що майже у 2 млн. американців діагностується короткозорість після 40 років. Експерти рекомендують всім, хто переступив цей віковий поріг проходити регулярний огляд і проводити повну перевірку стану очей. Діагностувати первинну відкритокутову глаукому при міопії складно. Головна причина в тому, що при короткозорості деформується структура ока: білкова зовнішня оболонка ока, яка виконує захисну і опорну функції, втрачає свою міцність та еластичність; зовнішня прозора оболонка ока стає тонкою; піднімається внутрішньоочний тиск. Таким чином, центральна товщина рогівки, а також передньо-задня вісь ока при обох захворюваннях однакові. Внутрішньоочний тиск теж практично аналогічний. Вчасно виявити глаукому у міопів можна, вимірявши показники деформації рогівки ока. В офтальмологічних центрах це роблять за допомогою еластотонометрії. Існують сучасні методи діагностики, які дозволяють найбільш точно вивчити стан очного яблука, вчасно виявити порушення, назначити лікування і уникнути погіршення стану та розвитку хвороби.

Статини – розповсюджені гіполіпідемічні засоби, які дуже часто назначаються для зниження холестерину в крові. Так, в США майже кожен четвертий пацієнт віком старше 45 років приймає ці лікарські препарати. Вони широко розрекламовані, як найкращий спосіб понизити холестерин і попередити серцевий напад. Їх рекомендують навіть здоровим людям для профілактики. Разом з тим, результати численних досліджень підтверджують, що лікарські препарати з цієї групи, можуть принести значну шкоду організму. Є багато наукових статей та публікацій, де зазначено, що статини знижують вміст життєво важливих елементів та вітамінів, таких як коензим Q10, вітамін К2, а також погіршують стан опорно-рухомого апарату і підвищують ризик розвитку серйозних захворювань: остеопорозу, діабету, раку. Нещодавно група вчених з Канади після аналізу даних по 2 різним північноамериканським когортам, зробили висновки, що терапія статинами може призвести до розвитку катаракти. Дослідження по типу випадок/контроль Перша когорта включала чоловіків та жінок з Британської Колумбії, які відвідували офтальмолога в період з 2000 по 2007 рік. В базу даних увійшла інформація про 162 501 пацієнтів з катарактою, що вимагала хірургічного втручання. Так як дослідження мало вигляд випадок/контроль, вчені зрівняли ці дані з тими людьми, в яких катаракти не було. Контрольна група нараховувала 650004 людини. Після стандартизації по віку, статі, антропологічним даним,хронічним захворюванням і факторам ризику катаракти до участі в експерименті, виявили достовірне підвищення ризику тяжкої форми катаракти при прийомі статинів протягом як мінімум 1 року. В порівнянні з контрольною групою ризик був вищим на 27%. При прийомі ловастатину ризик підвищувався на 14%. Розувастатин призводив до підвищення ймовірності виникнення катаракти на 42%. Решта лікарських засобів з цієї групи мали середні між цими двома показники. В другу когорту включили жителів США віком 40-85 років. З бази даних для аналізу обрали 45065 пацієнтів з катарактою, а для контролю – 450650 представників без цього захворювання. Згідно з результатами, підвищення ризику виникнення катаракти при прийомі статинів протягом року становить 7%. Відносний ризик для окремих статинів коливався в межах 1,03 (флувастатин) – 1,14 (ловастатин). Необхідність проспективних досліджень Як зазначають вчені, ймовірність розвитку катаракти під час прийому статинів і механізми, які лежать в основі цього взаємозв’язку, варто детально вивчити в проспективних дослідженнях. Проведені тести по типу випадок/контроль не виключають деяких обмежень та неточностей. Тим не менше, опираючись на отримані результати, автори радять лікарям ретельно відслідковувати зір пацієнтів похилого віку, що протягом тривалого часу приймають статини. Разом з тим, експерти не дають рекомендацій щодо повної відмови від цих препаратів, так як підвищення ризику розвитку катаракти менш значиме, порівняно з перевагами статинів щодо зниження кардіоваскулярного ризику.

Спробуйте, дивлячись на якийсь предмет, закрити по черзі то одне, то інше око. Помітили, як зображення трошки зміщується? Річ у тім, що відстань між зіницями звичайної людини в середньому становить 62-64 мм, а це означає, що наші очі сприймають різні картинки. Мозок об’єднує їх в єдине ціле, що дає нам можливість відчути глибину та об’єм. Ця особливість роботи зорової системи використовується в 3D кінотеатрах: кожне око отримує своє власне зображення, після чого мозок трансформує їх в тривимірну картинку. На жаль, оцінити ці новітні технології можуть далеко не всі. Як ви правильно зрозуміли, одним оком подивитись 3D фільм не вийде. Що ж, виходить: всі, хто отримав травму або має вроджену ваду, таку як наприклад косоокість, не здатні бачити тривимірні зображення? Дханрадж Вашванатха, який працює в університеті Сент-Ендрюса, спростував це твердження, представивши незаперечні докази. Люди можуть сприймати 3D не тільки двома, а й одним оком, що підтверджує проведене ним дослідження. Як створити об’єм зображення для одного ока Вчений з Шотландії довів, що можна легко досягти 3D-ефекту, якщо спрямувати погляд на предмет через невелику щілину. Як працюють сучасні тримірні технології в кіноіндустрії? В їх основі лежить система двох видимих образів. Тобто кожне око отримує свою картинку, а згодом вони поєднуються в єдине ціле мозком людини. Глибина зображення досягається за рахунок створеного додаткового шару. У звіті, що був опублікований журналом Psychological Science зазначено, що такий самий ефект глибини досягається, коли людина дивиться на об’єкт одним оком через невеликий отвір. Методика досить проста, але вона діє безвідмовно. Світло, відбите від предмета, пропускається через маленьку круглу щілину. Повинна бути невелика апертура, тоді можна зорову систему обвести навколо пальця: око «повірить», що бачить об’ємне зображення. «Про цей ефект просто забувають, хоча він відомий вже давно. Ми всього лиш експериментально довели, що немає потреби застосовувати якісь складні хитрощі для отримання тривимірного зображення» – так прокоментував результати експерименту його керівник Дханрадж Вашванатха. 3D для людей з порушеннями бінокулярного зору Відкриття шотландських вчених дозволить дивитись 3D фільми людям, які з різних причин можуть бачити лише одним оком або тим, хто має проблеми з бінокулярним зором. Дослідники запевняють, що методика дозволяє отримати об’ємне зображення, яке не відрізняється по якості від того, що пропонує сучасна кіноіндустрія. В даний момент команда Дханраджа Вашванатха займається тестуванням запропонованої ними нової технології. Вчені працюють з людьми, у яких косоокість. Відомо, що біля 15% жителів планети мають таке відхилення. Серед них є навіть знаменитості, наприклад, відомий актор Джонні Депп має не достатній ступінь вирівнювання очей. Переоцінити цінність даного відкриття для людей з косоокістю складно, адже вони, як правило, тривимірне зображення не можуть бачити. Також воно без сумніву зацікавить розробників нових технологій. Наприклад, подібний принцип створення об’ємної картинки може бути використаний при виготовленні телевізійних передавачів з ультрависокою роздільною здатністю і функцією 3D.

Вітіліго, хвороба, при якій дерма втрачає пігментацію природного походження, більше загрожує людям з карими очима. А от ті, в кого колір очей (райдужки) світлий, блакитний або сірий, можуть захворіти на меланому – одна з форм раку шкіри. До такого висновку прийшли вчені після проведення масштабного експерименту. Результати досліджень дозволили відповісти на ряд важливих і актуальних питань, а також підтвердити той факт, що схильність людей до деяких шкірних захворювань дійсно можна визначити по відтінку очей. Про 3 важливих відкриття Робочу групу, яка об’єднала вчених з різних країн, очолив доктор медичних наук Річард Спрітц з університету Колорадо. Науковцям вдалось проаналізували дані медичних обстежень більше ніж 3 тисяч американців. В їх числі було 145 пацієнтів з вітіліго, що дало змогу відзначити наступну тенденцію: це автоімунне захворювання в основному діагностують у людей з карими очима, а меланома загрожує більше тим, в кого очі світлі. Це масштабне дослідження допомогло зробити 3 важливих відкриття: Вчені виявили 13 раніше невідомих геномів, які вказують на схильність людини до ветіліго. Експерти знайшли докази того, що білі плями та пучки сивого волосся, які притаманні вітіліго, передаються спадково. Тому вони отримали підстави віднести це захворювання до генетичних. Вдалось підтвердити наступний факт: вітіліго та меланома – захворювання, що взаємовиключають один одного. Річард Спрітц зробив публікацію в NatureGenetics, стверджуючи: «Комбінація генів, що зумовлює схильність до ветіліго, одночасно забезпечує захист від меланоми, а також навпаки». Так як вітіліго, на відміну від меланоми, ніякої небезпеки для організму не представляє, то схильність до цього захворювання можна вважати таким собі «благом». В цьому випадку імунна система організму знаходить і знищує клітини меланоми на різних етапах її розвитку. Хоча з іншого боку, люди з ветіліго мають схильність до розвитку інших небезпечних захворювань: діабету, ревматоїдного артриту, вовчанки, порушення роботи щитовидної залози. Слід відзначити, що ризик захворіти буде розповсюджуватись також на всіх родичів пацієнта, так як вони мають передумови до вищеперерахованих захворювань на генетичному рівні. Таким чином, дослідження допомогло встановити, що всього 27% хворих на вітіліго мають сині або сірі очі, всі решта темні: 43% – карі при засмаглій шкірі, 30% – зелені або карі. Варто зазначити, що темне забарвлення райдужки ока мають здебільшого європейці. В США 52% населення світлоокі. «Розбудити» вітіліго можуть різні фактори: від несприятливих умов навколишнього середовища до мутації генів, хоча крім психологічного дискомфорту, ніякої небезпеки це захворювання не представляє, на відміну від меланоми.

Контактна оптика абсолютно безпечна для очей за умови дотримання всіх гігієнічних правил по її догляду. Згідні? А чи знаєте ви, що за останні 25 років розповсюдження інфекційних захворювань, збудником яких є найпростіші амеби роду Acanthamoeba, б’є всі можливі рекорди. А все тому, що багато людей з поганим зором перейшли з окулярів на контактні лінзи. В результаті досліджень виявилось, що хвороботворні бактерії заносяться в ємності для їх зберігання, потрапляють на поверхню лінз, а згодом і на слизову очей. Вони відрізняються стійкістю до більшості антисептиків, які використовуються для очищення оптики, можуть серйозно нашкодити, а в деяких випадках призвести навіть до втрати зору. Якщо ви носите контактні лінзи, обов’язково прочитайте цю статтю і візьміть до уваги застереження та рекомендації офтальмологів. Як відбувається зараження? Амеба Acanthamoeba – один з найрозповсюдженіших типів найпростіших мікроорганізмів, які заселяють всі водойми планети. Їх знаходять у басейнах та технічній воді, яка тече з кранів наших будинків та квартир. Деякі з них відносяться до збудників інфекційного кератиту – запалення оболонки ока. Підхопити його ризикують всі, хто не знімає контактних лінз під час плавання в басейні або щоденного вмивання. Ті ж хто має звичку промивати ємність для лінз не кип’яченою водою власноруч дають доступ цій небезпечній амебі до своїх очей, надовго оселивши її в контейнері для зберігання лінз. Ополіскуючи ємність для лінз проточною водою, ви робите можливим зараження його хвороботворними мікроорганізмами, які попадаючи на поверхню лінз перекочовують в очі, і знаходять для себе сприятливе середовище на рогівці, що прикрита лінзою. Чи дезінфікують розчини для промивання та зберігання лінз? Вчені вияснили, що розчини для промивання лінз не здатні знищити амеби роду Acanthamoeba. Потрібно пам’ятати, що їх головне призначення – збереження функціональних властивостей оптики. В ході експерименту була проведена вибіркова експертиза більш ніж 150 контейнерів для зберігання контактних лінз, які належали паціентам з вже виявленними інфекційними хворобами. Acanthamoeba була знайдена в 65,9% з них, а в решті 30% інші мікроорганізми. Цікаво, що бактерії та найпростіші амеби жодного разу не були виявлені на поверхні одноразових лінз. Крім того, науковці перевірили антибіотики, які можуть знищити ці мікроорганізми. Найбільш дієвим виявився хлоргексидин. Він присутній у всіх рідинах для зберігання лінз, однак доза його там настільки мала, що вбити Acanthamoeba і виключити ймовірність розвитку хвороби йому не під силу. Ось чому офтальмологи схильні вважати, що більшість рідин для зберігання контактних лінз не можуть вважатись безпечними для очей і наголошують про важливість дотримання правил гігієни.

А ви знаєте, що деякі люди не в змозі розпізнавати риси обличчя людей? Цікаво, що вони легко відрізняють зовнішні особливості інших об’єктів, але при цьому ідентифікувати обличчя людей, навіть добре знайомих, їм складно. Навіть більше: власне відображення в дзеркалі їм може здаватись чужим. Це дивне порушення отримало назву «прозопагнозія». Обличчя та інші об’єкти ми сприймаємо за допомогою отриманої візуальної інформації. Все, що ми бачимо вдається віднести до тої чи іншої категорії після аналізу схожих і відмінних рис. Чому вміння розпізнавати обличчя настільки особливе, що має навіть свою власну патологію? Дане питання вивчали американські вчені, досліджуючи природу прозопагнозії і намагаючись визначити її причини. Вміння знайти відмінності схожих об’єктів Науковці зробили припущення, що неможливість розпізнання облич пов’язана з дефектом процесу аналізу візуальної інформації. З’явилось досить багато різних гіпотез на цю тему, одна з яких стверджує, що люди з прозопагнозією не здатні взагалі відрізняти окремі предмети в рамках однієї визначеної групи. Тобто, відро з гайками від автомобіля вони відрізнять, однак марки машин навряд. Ідентифікація облич потребує уважності до дрібних деталей, але в рамках групи відмінностей досить багато. Чому ж дефект розпізнання проявляється саме по відношенню до них? Вчені під керівництвом Бредлі Дюшена з коледжу Дартмута в США провели експеримент. В ньому взяли участь два добровольці з прозопагнозією. Було створено біля 20 моделей об’єктів, які розділили на 5 груп. Вони були схожі між собою, однак мали відмінності приблизно такі ж, як і обличчя людей. На їх вивчення учасникам дали 8 сеансів тривалістю 1 годину кожен. На початку експерименту добровольці досить швидко знаходили відмінності між об’єктами різних груп, однак часто робили помилки в розпізнанні предметів з однієї групи. Тим не менше, до кінця тесту, всі учасники досить добре орієнтувались як у міжгруповій, так і в внутрішньогруповій специфіці.  Варто зазначити, що люди без прозопагнозії показували схожі результати. Експеримент, що вимагає продовження Метод, який використали вчені для підтвердження гіпотези, виявився абсолютно не ефективним. Виявилось, що при прозопагнозії залишається вміння орієнтуватись в схожості і відмінності форм, тому висновок напрошується сам собою: функція ідентифікації обличчя в мозку людини досить сильно відокремлена. Деякі вчені, і зокрема Ізабель Готьє, який є представником університету Вандербільта, піддали сумніву коректність зроблених висновків. Вони впевнені, що об’єкти, використані під час експерименту мали більше відмінностей, ніж обличчя. Тобто для їх ідентифікації люди з прозопагнозією використовують іншу стратегію, відмінну від тієї, яка допомагає при розпізнанні облич. Таким чином, експеримент потрібно повторити або скоріше продовжити з використанням об’єктів з менш помітними відмінностями. Автори експерименту теж зазначили, що їх місія не завершена. В майбутньому вони планують зібрати добровольців з прозопагнозією, які люблять котів, собак, пташок – тих чиї захоплення пов’язані з умінням розпізнавати досить схожі об’єкти. Якщо це вміння «уживається» з неможливістю розрізняти обличчя, тоді особлива природа прозопагнозії, а разом з нею і здатність розпізнавати обличчя, буде доведена.