В школі у мене різко почав падати зір. В шістнадцять років вже було -6. Мені виписували краплі, таблетки, батьки забороняли довго читати, дивитись телевізор, а також робити великі фізичні навантаження. Окуляри приносили дискомфорт, особливо взимку. Ще й емоційно було важко – постійні насмішки однокласників. Мені порадили звернутися до київського центру терапії і мікрохірургії ока. Було страшно, завжди лякає невідомість, не знаєш, що тобі скажуть. В регістратурі розказали, що необхідно пройти діагностичне обстеження, а потім лікар дасть відповідь, чи можливо зробити лазерну корекцію зору. Я хвилювалась, що мене не візьмуть. Протипоказань, щодо проведення лазерної корекції не виявили і мене направили на корекцію. Хочу відмітити психологічну підтримку, я людина емоційна і для мене це дуже важливо. В день корекції я потрапила до операційного блоку, була вражена рівнем обладнання та сервісом, операційна бригада підтримувала щохвилини. Я гадала, що корекція буде проходити довго, а, насправді, за 5 хвилин я вже почала бачити (0,1)! Важко передати відчуття, коли не бачиш, а за хвилини змінюєш своє життя! Велике вам спасибі за професіоналізм, увагу та турботу. Бажаю вам процвітання, успіху, удачі! Ви робите Божу справу на землі! P.S. Також дякую дівчатам кафетерію за смачні страви та каву.
