Чи відомо вам, що протягом доби наші очі по-різному сприймають кольорову гамму? На світанку і під час заходу сонця, тобто в ті моменти, коли воно частково знаходиться за лінією горизонту, світло насичене кольорами червоного спектра. Це відбувається через те, що атмосфера розсіює проміння. Чим ближче сонце до горизонту, тим далі воно від нас і тим більше шарів повітря потрібно світлу пройти. Оскільки червоний спектр має найбільшу довжину хвилі, то саме він проникає в світанковий і сутінковий час інтенсивніше ніж інші. Ось чому будь-який колір в цей період здається трішки червонуватим. Коли ж сонце високо в небі ми сприймаємо відтінки правильно, тобто так, як ми звикли їх бачити.

 

Перехід від денного фотопічного до сутінкового скотопічного зору вперше помітив, дослідив і описав чеський фізіолог Ян Евангелісто фон Пуркіньє ще в 1825 році. Він зазначив, що при яскравому освітленні більш насиченими здаються кольори з середньої і довгохвильової частини спектру – це відтінки зеленого, червоного, жовтого та оранжевого. В сутінках ці кольори суб’єктивно здаються менш яскравими, поступаючись короткохвильовій частині спектру, в яку входять фіолетовий та синій. Цей ефект отримав назву Пуркіньє – на честь першовідкривача.

Колбочковий і паличковий зір

Визначенням кольору і його яскравості займаються колбочки сітківки ока, однак в сутінках цю роль беруть на себе палички. Такий висновок зробили вчені після проведення тривалих досліджень, хоча до цього вважалось, що палички взагалі не здатні розрізняти кольори. Для підтвердження такої теорії був побудований графік поглинання світла.

Чорною пунктирною лінією позначений пігмент паличок. Червоною, зеленою та синьою кривою позначені пігменти колбочок відповідного кольорового спектра. Якщо прослідкувати за кривою робопсину, то можна звернути увагу, що інтенсивність поглинання світла на частоті синього спектра значно вища ніж інтенсивність поглинання червоного. Іншими словами, палички краще бачать синій, ніж червоний.

 

Варто звернути увагу, що паличковий сутінковий зір більш чутливий в порівнянні з колбочковим, якщо довжина хвилі менша 650 нм. Максимальна чутливість скотопічного зору спостерігається тоді, коли довжина хвилі 500 нм, а мінімальний поріг фотопічного зору відзначений при стимулах з довжиною хвилі 550 нм. Випромінювання, довжина хвилі яких перевищує 650 нм відносяться до червоної частини спектру. Таким чином, в сутінках, коли енергії світла недостатньо для активації колбочок, червоні кольори не викликатимуть ніякої зорової реакції.

 

Стає очевидним факт: наша зорова система більш пристосована до сприйняття синьо-фіолетової гамми і меншою мірою — червоної.

 

Оскільки перехід від «колбочкового» до «паличкового» зору відбувається мимовільно і ми не здатні це контролювати, а палички більш інертні і не можуть похвалитись чіткістю зображення, яке передається до мозку, людям іноді доводиться обманювати природу. Користуючись тим, що палички погано сприймають довгохвильовий спектр, створюється червоне освітлення, яке примушує колбочки активуватись. Таким чином, при створенні червоних сутінків, людина здатна чітко бачити і помічати динаміку. Подібна технологія використовується в підводних кораблях і снайперських прицілах для нічної стрільби.